Золотим стандартом дослідження при грижі хребта вважається МРТ (магнітно-резонансна томографія). Даний метод більш специфічний та чутливий до визначення проблем м'яких тканин. Таким є диск між хребцями. Важливим фактом є можливість оцінити нервові структури (нервові корінці, спинний мозок) та їх взаємовідносини з міжхребцевим диском, чи вони здавлюються ним.
Бажано виконувати МРТ із хорошою роздільною здатністю – 1,5 Тесла. За наявності протипоказань до МРТ – обов'язково вирішіть це питання разом із лікарем.
Для правильного розуміння потрібно трохи розібратися з анатомією. Нервові структури, що іннервують ноги і відповідають за нашу можливість відчувати тепло/холод/дотик, можливість виконувати рухи, беруть свій початок зі спинного мозку на рівні поперекового відділу хребта. Спинальні коріння (їх передні гілки), зливаючись воєдино, формують поперекове сплетіння. Певний порядок розташування волокон (наприклад, перший поперековий корінець з'єднується з другим і частиною третього) дає початок нервам, що йде в нижні кінцівки. Найвідомішими серед яких є – сідничний, стегновий, латеральний шкірний нерв стегна. Міжхребцева грижа, стискаючи по суті початок нерва (в області хребта), викликає проблеми, і зміни з ним, які можуть виявлятися на всьому його протязі, у тому числі на значній відстані від основного джерела проблеми.
Міжхребцева грижа не завжди проявляється болем. Наявність грижі на МРТ без будь-яких проявів – не привід турбуватися, оскільки у деяких людей – це абсолютно випадкова знахідка.
Нерідко є перебільшення, що ґрунтуються на висновку МРТ (хоча скрізь на них написано, що «висновок НЕ є діагнозом»), надлишку інформації з міжхребцевих гриж в інтернеті, гіперболізації проблеми самими фахівцями.
Те, що бачимо на знімках магнітно-резонансної томографії – це морфологічна (структурна) будова нашого організму. Те, що відчуває пацієнт, – це клінічний стан. Для правильного визначення тактики лікування слід правильно зіставляти ці дані.
Якщо є скарги та грижа – треба переконатися, що ці два факти взаємопов'язані й тоді лікувати.
Якщо грижа є, а скарг немає – живіть так, як і до МРТ.
Тому в деяких випадках лікування полягає у правильній інформованості пацієнта.
Переконливих даних, що доводять лізис (розсмоктування) тканин міжхребцевого диска під впливом електрофорезу із застосуванням різних медикаментів (Карипаїн, Неокаріпазім), мазей – зараз немає. Але локальне поліпшення кровообігу, зменшення запальних процесів з їх допомогою має місце.
Грижа справді може розсмоктатися, зменшитися у розмірах, за рахунок каскаду біохімічних процесів, які забезпечує наш організм самостійно, реагуючи на цю проблему. Але цей процес складно контролюється, відрізняється індивідуальною швидкістю і ступенем розсмоктування, при вираженому больовому синдромі довго терпіти не вийде. Тому однозначно сподіватися на цей механізм лікування (практично істинного самолікування) не варто, але за раціональної терапії та супроводження фахівцем такий результат можливий.
Це твердження неправильне. Є великі грижі, які зовсім не дають про себе знати, а є маленькі, але вони можуть випинати у тому місці, де і так анатомічно (фізіологічно) вузький простір, через який проходить нерв, тому навіть невелике грижове випинання може стиснути нервовий корінець, проявляючись серйозними симптомами. Також залежить відділ хребта, де знаходиться грижа. У шийному відділі простору менше, ніж у поперековому, тому при однакових розмірах грижового випинання, проявлятися можуть по-різному.
Якщо грижа диску, дійсно, вийшла в хребетний канал, то мануальна терапія (за всіх її переваг) – не повертає диск назад нас своє місце.
Секвестр – це частина міжхребцевого диску, яка втратила контакт із основною його масою. Секвестрована грижа найчастіше лікується хірургічно, оскільки може «мігрувати» (переміститися) у хребетному каналі та суттєво «стиснути» нервові структури.
Це твердження є вкрай невірним. На щастя, таких випадків лікування стало значно менше, але вони не зникли зовсім. Як правило, подібну терапію пацієнти призначають собі самостійно або ж за рекомендаціями друзів, рідних або сусідів, яким начебто саме це і допомогло. Причина використання подібного методу лікування походить, мабуть, від уявлення про запалення, яке, дйсно, виникає через міжхребцеву грижу. Але! Це не те запалення, як при пневмонії (запаленні легень), яка лікується антибактеріальними або противірусними препаратам (в залежності від її етіології), або при бронхіті, або при кишковій інфекції. Запалення при міжхребцевій грижі - НЕІНФЕКЦІЙНЕ, тому вона НЕ лікується антибіотиками або противірусними препаратами.
